воскресенье, 22 августа 2010
19.08.2010 в 21:04
Пишет
[калейдоскоп]:
Вторая Радуга приходит, %юзернейм%!!!подробностиДорогие ветераны и новобранцы!
Слегка отдохнувшие орги пришли к выводу, что перемирие затянулось. 
Вы готовы к войне? Ну мы-то знаем, что да! 
Тем более, к нам пришло подкрепление. К сожалению, наш любимый skaerman демобилизовался (по уважительным причинам), зато у нас есть два новых капитана. 
Дорогой %юзернейм%!
В комментах к этой записи ты можешь попроситься в отряд к этим славным офицерам суровым воинам:
BlackRaspberry
Terra Nova
Иеруа
Коробка со специями
Чжан
Важное ограничение
Военные действия на этот раз планируются нешуточные, поэтому орги, скрепя сердце, приняли судьбоносное решение: в состав регулярной армии войдут новобранцы и те ветераны, тексты которых набрали не менее 16,5 баллов в первой Радуге. Ветеран с несколькими текстами в послужном списке оценивается по лучшему из них.
Мы понимаем, что это расстроит многих бравых вояк, мечтающих послужить правому делу. Однако война идет не только на передовой, на фронте дело найдется всем.
На этот раз у нас будут партизаны, также известные как команда свободного участия. Для того, чтобы принять участие в партизанской войне, необходимо сделать следующее:
1. Написать текст/нарисовать иллюстрацию по любой из официальных тем.
2. Прислать работу капитану атаману команды свободного участия не позднее, чем за три дня до даты выкладки. Если работ несколько, атаман своим суровым авторитарным решением выбирает лучшую из них. Потому что демократия в партизанском отряде - это зло. 
Записываться в команду для участия в партизанской войне не нужно.
Атаман команды свободного участия пока не палится.
Дорогие новобранцы и ветераны, у которых 16,5 и длиннее - ждем в военкомате! Военкомат открыт от забора до обеда с первого коммента в этом посте и до конца августа.
Начало боевых действий прогнозируется в ноябре. 
Форма заявления:
1. Что я готов делать для Родины. (Писать рассказ или рисовать иллюстрацию.)
2. За какую команду я хочу играть. (Указать не менее трех!) Дорогие ветераны! Учтите, что с вероятностью в 90% вы не будете играть под командованием того же капитана, что и в прошлый раз.
Для новобранцев:
3. Ссылка на текст (не важно, фик или оридж) не менее, чем на 1000 слов. В отдельных случаях орги оставляют за собой право отклонить заявку, а о причинах сообщить добровольцу в личном порядке.
Обязательный к ознакомлению документ!
ПРАВИЛА
(Там же в комментах можно задавать вопросы.)
Результаты прошлой битвы
Знамя для ношения везде:
URL записи
@музыка:
♫ listening to ONE OF THESE DAYS by PINK FLOYD http://www.stereomood.com/song/29463
@темы:
ресурсы чтения,
внезапно
-
-
22.08.2010 в 08:27А ты участвовал в первом?
-
-
22.08.2010 в 11:41я и во втором не буду.
и в прочих.
(мрачен с утра, видать)
-
-
22.08.2010 в 22:27-
-
23.08.2010 в 22:01а я говорил, что "Фолио" "Хроніки міста Ярополя" выпустило?.. так вот! оно его выпустило!
а ты электронные тексты совсем читать не можешь?
-
-
23.08.2010 в 22:13-
-
23.08.2010 в 22:36Юрій ЩЕРБАК
ХРОНІКА МІСТА ЯРОПОЛЯ
Сказання історичні, що правдиво змальовують і науково витлумачують різні події, звичаї, міфи, легенди, плітки, химерні факти та житія видатних городян міста преславного українського Ярополя у столітті від початку нової ери двадцятому.
Один у одного питаєм:
Нащо нас мати привела?
Чи для добра? Чи то для зла?
Нащо живем? Чого бажаєм?
Тарас Шевченко
ПЕРЕДНЄ СЛОВО ДО ЧИТАЧІВ МОЇХ
БЛАГОЧЕСТИВИХ, КОЇХ ЗАРАДИ СЯ ІСТОРІЯ
БУЛА НАПИСАНА
Майже сорок років тому задумав я зладити для вас, друзі мої велемудрі, урочистим і прегарним стилем написаний літопис, аби була се новітня повість швидкоплинних літ міста мого Ярополя. Адже і моє маленьке місто спромоглося на певний внесок у загальний розвиток людського духу й поступу, у чому переконаєтесь, коли познайомитеся з понижчою повістю. Різні, одначе бурхливі події мого життя не давали змоги завчасно сісти до письмового столу і взятися за перо. Та настав нарешті той день, коли зрозумів я, що не можу більше зволікати зі своїми споминами, якщо насправжки хочу, аби ви довідалися про дивні, незвичайні й тепер уже майже забуті події, свідком яких я був. Бо кінчаються довгочасні сутінки мого життя, і вже кручі над Богункою вкрилися снігами, й засклилися лісові озера, і чийсь голос мовить мені: час уже, брате, час! Моє тіло стомилося од нескінченного кружляння по землі, од вітру, холоду, спеки, серце працює з перебоями і ледве витримує сонячні збурення та іоносферні катастрофи. І поволі вмирає в мені, найясніші мої нащадки, той далекий час, коли був я гравцем збірної Ярополя з баскетболу, коли, легкий і звитяжний, проривався з м’ячем крізь найщільніший пресинг, вистрибував над кільцем і невідпорним рухом руки клав м’яч у кошик. Де він, той молодий мій час?! Втомилося не лише тіло, а й мозок. Я задихаюсь од надміру інформації. Коридори мого мозку схожі радше на архіви неіснуючої більше держави - такий самий запорошений спокій, таке саме умиротворене заціпеніння. Але там зберігаються певні надзвичайно цікаві документи, з якими хочу вас сьогодні зазнайомити.
Ось чому сиджу тепер я за письмовим столом у порожньому моєму будиночку. За вікном вітер посвистує, льодяна папороть зростає на шибках, сніги наче хтось полив синькою, земля до ночі вже повертає. Я схилився над білими аркушиками паперу, залишаючи на них ламані старечі рядки. Час од часу я повертаюся до грубки, в якій весело підстрибує полум’я, дивлюся на вогняні язики, і сльози мимохіть навертаються на очі. З горобино-червоними, жовтими, малиновими та блакитнявими язиками полум’я раптом коїтьсл щось незрозуміле: то в непомітному русі вогняних мінливих струменів миттєво з’явиться знайоме мені обличчя, визирне крізь червоні гадючі хвости, зупинить погляд та зникне у своїй закіптявілій криївці, залишивши прослід у моїй душі; то з-посеред іскор та гугнявого голосіння вихопиться якесь слово особливе, саме неначе іскра, - і випалить усе навкруги; то дивну хвильну композицію зрю я в багрощі - якийсь далекий рік з минувшини моєї палаючою намальовкою займеться та й повіється хутко кудись з вітром; то пострілом у конаючих соснових полінцях думка народиться, аж поки її не знищить палахкотюче довкілля, так що й попелу по ній не лишиться...
Отак, читачі мої глибокоповажні, гаразді в науках всіляких та мудрощах! Тепер живовидячки я вам показав, задля чого і як пишу я на схилі віку сю повість, сиріч сказання, легенди, міфи купно з химерними історіями малопримітного міста мого Ярополя. Сею публікацією сповняю по спромозі лише мій тихий обов’язок, який і був єдиною провідною зорею, що присвічувала мені при моїй смиренній праці.
м. Яропіль, року 2000-го,
місяця падолиста дня 29-го
а? ))
-
-
23.08.2010 в 23:32Я прочту обязательно )